ПЛАЗ, ч.
1. род. а. Те саме, що гад. [Гелен:] Ми, троянці, за довгий час облоги вже навчились звиватися вужами. [Кассандра:] Не говори про гнучкість плаза, для мене то не мудрість, а гидота (Л. Укр., II, 1951, 294); Розвіявся димок, і перед нами Якогось плаза тіло клубочилось В агонії (Рильський, Зим. записи, 1964, 52); [Іудейський пророк (до Елеазара):] Бридкий плазе, Чого приліз сюди з того кубла? (Л. Укр., II, 1951, 134).
2. род. у, заст. Дитяча гра, учасники якої кидають палку так, щоб улучити в іншу, що лежить. Недалечко діти то у «плаза», то в «креймахи» граються: хлоп’ята в «плаза», а дівчатка в «креймахи» (Морд., І, 1958, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 557.