ПЛАНУВА́ТИ 1, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. Складати план або проект (будівлі, споруди і т. ін.). Планувати палац спорту.
2. Розмічувати яке-небудь місце під що-небудь відповідно до плану. Господарське подвір’я здебільшого планують на ділянці так, щоб його було видно з вікон кухні-їдальні (Жилий буд. колгоспника, 1956, 14); Приїздили вже архітектори, планували, прикидали, як і куди воно [село] повинно рости (Вишня, І, 1956, 359).
3. Складати план (у 2 знач.). Колгоспам і радгоспам надано право самим планувати своє виробництво (Рад. Укр., 22.I 1965, 1); Друкарі тільки ввели його в редакційний комітет «Праці», а він уже планує роботу газети по-своєму (Кол., Терен.., 1959, 302); // Визначати за планом термін виконання, здійснення чого-небудь. Що за три плануєм роки, Те ми зробим — за один! (Воскр., Поезії, 1951, 89); Правління планувало повесні почистити один із старих ставків (Мушк., Серце.., 1962, 192); // Мати намір зробити, виконати що-небудь. Остап планував: сяк-так випасти [теличку] можна буде і без толоки — по шляху та по межах. А восени продати можна з прибутком (Головко, II, 1957, 398); Князь планує похід просто на Орел (Ле, Побратими, 1954, 27).
ПЛАНУВА́ТИ2, у́ю, у́єш, недок., перех. Вирівнювати поверхню грунту (поливних, зрошуваних ділянок і т. ін.) механічним способом. Поля, що йдуть під посів багаторічних трав, перед зяблевою оранкою старанно планують (вирівнюють), а місця зрізів добре заправляють гноєм (Колг. Укр., 6, 1956, 23); — Це брат ось її.. Народний художник земляних робіт! Де Левко Іванович планував дамбу, після нього ніяких уже ручних доробок… (Гончар, Тронка, 1963, 190).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 563 - 564.