ПЛАТА́Н, а, ч.
1. Високе швидкоросле листяне дерево з зеленувато-сірим стовбуром і широкою кроною та лапатим листям. У холодочку під платаном Дівча заквітчанеє спить… (Шевч., II, 1963, 385); Платfн (чинара) — дерево першої величини. Дає ядрову цінну деревину (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 80).
2. тільки одн. Високоякісна червоно-бурого кольору деревина цієї рослини.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 567.