ПЛАТО́К 1, тка́, ч., розм. Те саме, що ху́стка. На чужий роток не накинеш платок (Номис, 1864, № 6987); Вона.. напнулася великим товстим платком (Гр., І, 1963, 263); Вишневий платок зав’язала на шиї смуглява рука (Сос., І, 1957, 86); Колісник стояв коло східців, витирав своє широке лице червоним платком, м’явся, не знав, що йому робити (Мирний, III, 1954, 142).
ПЛАТО́К2, тка́, ч., діал.
1. Пласт (у 1 знач.). Укопану глину беруть платками за помочию [допомогою] залізних лопаток (Сл. Гр.).
2. тільки мн. Пластівці (у 1 знач.). Густі платки снігу, що сипалися.. з небес, металися шаленим льотом (Коб., І, 1956, 339); * У порівн. Пір’я з розшарпаних подушок літало по площі, мов густі платки снігу (Фр., VI, 1951, 344).
3. Пелюстка. Приземистий полонинський будяк.. вдень розпускає свою білу з великих нев’янучих платків квітку, а на ніч затулює її (Фр., III, 1950, 8).
4. Латка.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 569.