ПЛА́ХА, и, ж.
1. Дерев’яна колода, на якій у давні часи відрубували голову засудженому до страти; поміст, на якому відбувалася така страта. Там, де тільки що закінчився суд, вже стояли.. стовп і біла дубова плаха (Тулуб, Людолови, II, 1957, 552); Посередині двору в’язниці височіла постійна шибениця, а під нею великий обрубок старого дерева — плаха (Гжицький, Опришки, 1962, 179); * У порівн. Лукія добре знала, що це означає — лягти на окреме ліжко. Це була найбільша кара в притулку.. Окреме ліжко було, як плаха, на яку кат кладе голову своєї жертви (Донч., III, 1956, 35).
Ги́нути (заги́нути, умира́ти, уме́рти) на пла́сі — бути страченим. — Чи не даремно ми жили?.. Чи не даремно гинули в походах, у боях, на вогнищах і на плахах? (Довж., III, 1960, 41); Там — на пласі — умирали люди За свободу нашу молоду (Мал., З книги життя, 1938, 152); Засу́джувати (засуди́ти) на пла́ху — засуджувати до страти. [Шевченко:] Та як простить вельможним тим катам, Що вас було на плаху засудили І все життя згубили! (Коч., III, 1956, 130); Кла́сти го́лову на пла́ху див. кла́сти; Посила́ти (посла́ти) на пла́ху — страчувати. У боротьбі проти короля Кромвель очолив народні маси і діяв дуже рішуче, він.. стратив короля, розправився з його прибічниками, декого послав на плаху (Нова іст., 1956, 15).
2. Великий з плоскою поверхнею шматок чого-небудь. Біля входу в цех.. височів штабель лантухів з плахами парафіну (Загреб., Європа 45, 1959, 10); Крижана плаха; * У порівн. Величезними білосніжними плахами тануло сало на куркульських возах (Гончар, Таврія, 1952, 55).
3. діал. Шматок розколотої навпіл деревини, колоди. Хата з дубових плах; // Поліно. Біля сарая Галаган колов дрова.. Діденко привітавсь. Але господар ніби не помітив. Доколов плаху і лише тоді випроставсь і глянув (Головко, II,1957, 479).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 571.