ПЛА́ЦИК, а, ч., діал. Зменш. до плац 2. На горі.. вхід на маленьку площину, огороджену штахетами. Посередині цього плацика, засадженого молодими щепами, зеленіє вкрита травою висока могила (Коцюб., III, 1956, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 571.