ПЛА́ЧНИЦЯ, і, ж., заст., рідко. Плакальниця. Недалеко походу предивний танець тіні і голосіння двох плачниць (Коб., II, 1956, 219); У головах над труною схилилась Легейдиха, перша на всю слободу плачниця, і тужно, наче по нотах, виводить одвічну жалобу (Головко, II,1957, 319).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 572.