ПЛЕ́ТЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до плести́ 1 і плести́ся 3. Одного гарного весняного ранку входить до мене.. хлопчик.. у якімось спортивнім, не шитім, а плетенім із синьої волічки убранню (Фр., IV, 1950, 456); Місяць.. освітлював плетені з хмизу тини (Грим., Кавалер.., 1955, 228); Де хата не метена, там дівка не плетена (Номис, 1864, № 10796); // пле́тено, безос. присудк. сл. А в тому саду Чисто метено Ще й хрещатим барвіночком Дрібно плетено (Укр.. лір. пісні, 1958, 82).
2. у знач. прикм. Виготовлений виттям, плетінням. Тоненький стан стягав червоний плетений пояс (Гр., II, 1963, 330); Санчата в сінцях, плетена колиска — П’ятьох синів забава і спочин (Мал., Звенигора, 1959, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 578.