ПЛЕ́ЧЕНЬКО, а, с. Зменш.-пестл. до плече́ 1. — Я ж оту ялиночку вирубав та взяв і собі за плеченьки міцно прив’язав (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 581.