ПЛИВКИ́Й, а́, е́, рідко.
1. Здатний плавитися, топитися; плавкий. Пливкий метал.
2. перен. Позбавлений чітких обрисів; розпливчастий. Ще не віджили в нас ренесансні форми, як одночасно почали виступати прояви барокко. Границя між обома стилями була пливка (Укр. декор. різьба.., 1970, 73).
3. Швидкий. Пливка хвиля.
∆ Пливкі́ при́голосні, лінгв. — те саме, що Пла́вні при́голосні (див. пла́вний).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 581.