Що oзначає слово - "плин"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПЛИН, у, ч.

1. Дія за знач. пли́нути 1, 3-5. Не хочу сну і супокою, Хай буде біг і плин, і лет (Криж., Під зорями.., 1950, 32); Закрутилась, плин свій стишила Хмарина (Дор., Тобі, народе.., 1959, 31); Важкий подих обірвав плин думок (Тулуб, Людолови, І, 1957, 106); Прощайте, вечори багряні, Річок неповторимий плин (Мал., Звенигора, 1959, 25); Образ в повісті і романі.. росте поступово, і в плині довгої розповіді є стільки засобів для його руху, розвитку й зростання! (Смолич, Перша книга, 1951, 32); Їй уже було далеко за тридцять,.. але плин часу майже не позначився на жінці (Загреб., Спека, 1961, 292).

З пли́ном ча́су див. час.

2. Маса води, потік, що рухається в якому-небудь напрямку. Чавунні труби метрових діаметрів стояли вряд, всмоктували забарвлений льосовим мулом бурхливий плин води (Ле, Міжгір’я, 1953, 41); Хвиля грала, неслася далі й далі, а вона стояла на березі і безнадійно дивилася на нестримний плин (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 45); * У порівн. Біда, мов плин води, Зійшла з літами назавжди (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 96); // Маса, потік якої-небудь рідини, що безперервно ллється. У шибку.. — Краплина некваплива, А потім шум, А потім плин, А потім буйна злива (Воронько, Тепло.., 1959, 64).

3. перен. Безперервний рух маси, великої кількості кого-, чого-небудь. Вона ..подивилася на швидкий плин трамваїв, автомашин (Чаб., За півгодини.., 1963, 9); // Маса, велика кількість кого-, чого-небудь. Та що це, що?.. Вже колії трамвая з обох боків, людей безмежний плин і вибухи… Хрещатик оживає… (Сос., II, 1958, 315); Худоба невпинним плином виповнила шлях (Рибак, Зброя.., 1943, 158).

4. діал. Рідина. Показалася ропа, себто рідкий чорний плин з нафтовим запахом (Фр., IV, 1950, 12); Неля взяла келишок.. і жадібно випила його. Хотіла запити чим-небудь той густий щипливий плин (Вільде, Сестри.., 1958, 364).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 582.