ПЛОМЕНИ́СТО, поет. Присл. до пломени́стий 2, 3. Сонечко пломенисто гралося у небі (Вовчок, І, 1955, 303); Як він томливо німував, Як пломенисто промовляв, Які листи писав недбалі! (Пушкін, Є.Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 591.