ПЛОТА́Р, я́, ч. Робітник, який збиває, зв’язує плоти, а також гонить їх при сплаві. Гурт плотарів готував.. сніданок, а серединою Волги, назустріч плотам, другий буксир вів три величезні баржі (Епік, Тв., 1958, 301); Плотар.. перекинув довгу лату з плоту на берег (Десняк, II, 1955, 331).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 592.