ПЛОЇ́ТИ, плою́, плої́ш, недок., перех.
1. Завивати волосся, укладаючи його паралельними хвилястими пасмами. Волосся щипцями плоїть [Ігор], щоб кучерявилось (Кучер, Прощай.., 1957, 118).
2. Робити паралельні хвилясті складки на тканині, одязі і т. ін.; гофрувати. Сестрам треба було плоїти свою білизну.. Вони.. приладнали на двох стільцях дошку, а на ній розвісили спідницю й почали плоїти (Крим., Вибр., 1965, 344).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 590.