ПЛУГА́НИТИ, ню, ниш, недок., діал. Повільно, мляво пересуватися (йти, їхати). Плуганять [дочка з матір’ю] босі (Стар., Вибр., 1959, 6); Тут теж де-не-де на гонах поволі плуганили орачі волами по облогах (Головко, II, 1957, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 595.