ПЛУ́ТАННЯ, я, с. Дія за знач. плу́тати. Ваші галицькі справи засмутили мене, а надто дурне плутання людей з Барв[інським], — не то засмутило, а просто розлютило до крайнього ступня (Л. Укр., V, 1956, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 596.