ПЛЮМА́Ж, у, ч. Оздоба з пір’я на чоловічому головному уборі. З’являються в дверях пишні жандарми в трикутних шапках, в плюмажах і з густим сріблом на фраках (Коцюб., II, 1955, 412); Олександр зняв з голови шапку з галуном і високим плюмажем (Кочура, Зол. грамота, 1960, 425); // Оздоба з пір’я на жіночому платті. Плаття з плюмажем; // Оздоба у вигляді китиці або пучка пір’я на кінській збруї. Білосніжні плюмажі коливались на головах коней (Рибак, Помилка.., 1940, 337); * Образно. На коліях перегукувались паровози, в небо злітали плюмажі білої пари (Собко, Звич. життя, 1957, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 599.