ПЛЮСКОТА́ТИ, кочу́, ко́чеш і ПЛЮСКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до плю́скати. Пробудилися рибки і плили та плюскотали до рожевого світла (Фр., VIII, 1952, 216); Вода то зникає, то знов плюскоче під ногами (Гончар, Людина.., 1960, 124); Плюскотіли весла, тихо хлюпотілись хвилі об баркас (Збан., Сеспель, 1961, 418); Він прийшов з заводу, як завжди, довго плюскотів у ванній водою (Загреб., Спека, 1961, 128); Уляна гуркала чавунами, плюскотіла водою (Тют., Вир, 1964, 522); // безос. Обідали [діти]. Здавалося, парив дощ: шуміло, плюскотіло, тріщали кістки, торохтіли миски (Вас., Вибр., 1950, 235).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 600.