ПОБА́БЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., рідко.
1. фам. Стати старою; постаріти. Домаха дівкою посивіла і побабчилася (Сл. Гр.).
2. розм. Укритися зморшками (про тіло, шкіру). Обличчя побабчилось.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 607.