ПОБЕНКЕТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Взяти участь у бенкеті; погуляти. Хрестини, іменини, похорони ніколи не справляються без бенкету: зійдуться чужі люди, треба діло зробити, треба й побенкетувати (Мирний, III, 1954, 191).
2. Бенкетувати якийсь час. Тиждень-другий побенкетують [пани], нажируються вволю та й як вітром здмухне їх (Головко, II, 1957, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 610.