ПОБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е. Розміщений, розташований і т. ін. на березі; узбережний. З темного моря білявая хвилечка До побережного каменя горнеться (Л. Укр., І, 1951, 149); Б’є море, сяє побережною смугою (Гончар, Циклон, 1970, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 610.