ПОБЕРЕ́ЖНИК, а, ч. (Саlidris). Невеликий перелітний птах.
ПОБЕРЕЖНИ́К, а́, ч., заст. Лісовий сторож. Там далі.. лежав.. «сусідський» ліс. Чужий, невеликий і лиш рідко побережниками звідуваний (Коб., II, 1956, 67); Численні стада худоби на полонинах, гриби і ягоди в лісі, риба у воді — все було не твоє, не людське, а панське, якого день і ніч пильнували озброєні поліцаї, побережники (Козл., Сонце.., 1957, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 610.