ПОБЕСІ́ДУВАТИ, ую, уєш, док.
1. Бесідувати якийсь час. Не менш бажав би я.. побесідувати про спільні й дорогі нам справи (Коцюб., III, 1956, 222); Побесідував батько і з Левком Івановичем, відчувши, що бригадир користується тут загальною повагою колективу (Гончар, Тронка, 1963, 264).
2. заст. Бути на бесіді (у 3 знач.), бенкетувати якийсь час. — Гості мої ви любовненькії [дорогі], Сядьте в мене, побесідуйте (Чуб., V, 1874, 575).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 610.