ПОБИВА́ННЯ, я, с.
1. Тужіння за ким-небудь. За дверима почулося глухе ридання, якесь побивання, немов над померлим (Збан., Переджнив’я, 1960, 56).
2. Турбота, клопіт про кого-небудь. — А унучечка ваша дуже слаба? — Невелика там слабість, та велике побивання (Вовчок, І, 1955, 241); Один тільки раз він [Василь] відгукнувся на її [Лідине] побивання. І все ж не так, як чекала вона (Мушк., Серце.., 1962, 298).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 611.