ПОБЛИ́СКАТИ, аю, аєш, док. Блискати якийсь час; // безос. [Xаритон:] Ось-ось поллє [дощ].. Тільки погриміло та поблискало… (Кроп., II, 1958, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 620.