Що oзначає слово - "поблідлий"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПОБЛІ́ДЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поблі́днути. — Я й у горішній вітер повертався з моря, — ображається рибалка, але нахиляється над веслами, ховаючи своє поблідле відразу обличчя (Ю. Янов., II, 1958, 58); Він [світ] одразу потемнів у моїх очах, коли я опинився перед поблідлою од страху і гніву матір’ю (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 12); // у знач. прикм. Швидко він вертався назад, похмурий, поблідлий і тіпався увесь (Мирний, IV, 1955, 198); — Стій, — перервав говіркого діда Яць і зиркнув на поблідле обличчя малого Івана (Кол., Терен.., 1959, 14); Було вже, певне, зовсім над ранок. Поблідла місячна скибка висіла низько над сірим імлистим обрієм (Коз., Листи.., 1967, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 620.