ПОБОЖЕВО́ЛІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до по-божево́літи. Досі ще голосять на пожарищі побожеволілі від горя жінки (Гончар, II, 1959, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 621.