ПОБРИГА́ДНО. Присл. до побрига́дний. Він.. уважно переглядав тарифи, розрахункові таблиці побригадно, радився з Нечаєм (Ле, В снопі.., 1960, 64); За столом сиділи [колгоспники] побригадно, змагаючись у співах, жартах, веселощах (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 626.