ПОБРИ́ЗКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до побри́зкати. Підметена і побризкана водою, долівка пахне землею (Панч, На калин. мості, 1965, 11); Побризкані росою, трави стояли тихі, принишклі (Тют., Вир, 1964, 230); Через годину-дві він, уже викупаний, виголений, побризканий одеколоном, сидів перед дзеркалом (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 346); * Образно. Посизілий витирлуваний вівцями степ, він де-не-де побризканий краплинами синього цвіту (Гончар, Тронка, 1963, 217); *У порівн. Наче побризкана синіми світлячками, сунула лава військової техніки (Баш, На.. дорозі, 1967, 234); // побри́зкано, безос. присудк. сл. — Пал Палич, — гукав Корж, — скажи мені по-сусідському, якою живою водою нас побризкано, що ми не боїмося смерті (Ю. Янов., Мир, 1956, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 626.