ПОБРОНЗОВІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до бронзові́ти. — Юрію Матвійовичу, я вас не впізнаю: ви помолоділи на десять літ, без компліментів. Зарожевіли, по-бронзовіли, в очах — зухвальство жіночого серцеїда (Вол., Місячне срібло, 1961, 72); Щоки її наче аж побронзовіли — після вітрів чи морозів (Гуц., З горіха.., 1967, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 627.