ПОБРЯ́ЗКУВАТИ, ую, уєш, недок. Брязкати не дуже сильно або час від часу. Молодиці.. маяли розкішними кінцями квітчастих хусток та побрязкували разками коралів (Коцюб., І, 1955, 20); Побрязкуючи дзвіночками, та дзеркальцями, та ланцюжками, звільна котили [панські повози] по селу (Фр., II, 1950, 363); Побрязкувала зброя на бійцях (Гончар, III, 1959, 335); На подвір’ї побрязкують ланцюгами вовкодави (Стельмах, Хліб.., 1959, 315).
◊ Побря́зкувати збро́єю — погрожувати війною.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 627.