ПОБІЛИ́ТИСЯ, білю́ся, бі́лишся, док. Зробити побілку (у 1 знач.). Треба було почиститись та побілитися, бо незабаром ждалися дворянські вибори.. Від ранку й до ранку.. метуть [люди], білять (Мирний, III, 1954, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 616.