ПОБІЛО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до побілува́ти. Там, де стояла на пагорбі хата біла, побілована чиїмись чудовими руками, вже дотліває чорна купа руїн (Гончар, Людина.., 1960, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 617.