ПОБІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех., рідко. Те саме, що біли́ти 1. Відмінною рисою комори є те, що зруб ніколи не вкривали обмазкою і не побілювали (Дерев. зодч. Укр., 1949, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 617.