ПОВ’ЇДА́ТИСЯ, а́ється, док. В’їстися (про все або багато чого-небудь; скрізь або в багатьох місцях). А силач Терешко Кнур здобув сокиру й обценьки і збивав із звільнених невільників кайдани, що пов’їдалися їм у тіло мало не до кісток (Тулуб, Людолови, II, 1957, 120); Приємно зараз скупатися в холодній воді, обмити порох, що пов’їдався в тіло (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 680.