ПОВА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повали́ти 1. На галяві побачили [хлопці] дерево, повалене снарядом (Гуц., З горіха.., 1967, 3); Як, вихор,.. весілля промчалося Чіпчиним двором і наробило нетрохи шкоди в господарстві. Тини повалені й поламані (Мирний, II, 1954, 249); Біля поваленого хліва горів вогонь (Тют., Вир, 1964, 362); Боротьба робітничого класу з класом капіталістів не може розгорнутися досить широко і кінчитися перемогою, поки не повалені давніші історичні вороги пролетаріату (Ленін, 15, 1971, 194); // пова́лено, безос. присудк. сл. Вздовж шосе повалено на землю підряд біля двадцяти телеграфних стовпів, порвано проводи (Коз., Гарячі руки, 1960, 136); — Раз іду — і натрапив у гущавині дубка. Справді, доброго дубка повалено (Хотк., І, 1966, 85); Повстання ж щойно відбулось.. Тимчасовий уряд повалено (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 539).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 633.