ПОВАЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док.
1. Валятися, лежати якийсь час. Тепер хочу послати сього листа та піти коло моря повалятись, поки сонце (Л. Укр., V, 1956, 409); Мені довелось трохи повалятися в шпиталі, щоб стати на ноги (Вітч., 11, 1967, 198).
2. Те саме, що повали́тися 1. Наїлися і нахлестались, Що деякі аж повалялись… (Котл., І, 1952, 91); Погнили Біленькі хати, повалялись (Шевч., II, 1963, 131).
3. розм. Забруднитися. Залізе [Славко] в болото, поваляється, промочить черевики (Март., Тв., 1954, 456).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 634.