ПО́ВАР, а, ч., розм. Те саме, що ку́хар. Найкращий городський повар мусувався [возився] два дні, поти виліпив те диво [торт з морозива] (Мирний, III, 1954, 289).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 635.