ПОВБІГА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Вбігти (про всіх або багатьох). Молодиці повбігали в гостинну за ділом і без діла і вештались по покоях (Н.-Лев., II, 1956, 56); Товариші його уже повбігали були в лісок (Фр., VIII, 1952, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 636.