ПОВДАВА́ТИСЯ, аємо́ся, аєте́ся, док. Удатися (про всіх або багатьох). — Та ще й повдавались [дочки] в матір: усі чепурні, шанують одежу, усі глядять одежини, як ока в лобі (Н.-Лев., І, 1956, 121); — Як вони [Йонька й Федот] схожі один на одного. А ми з Тимком не такі. Хтозна в кого й повдавалися. Мабуть, у матір (Тют., Вир, 1964, 397).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 637.