ПОВДЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Одягти всіх або багатьох. Треба.. дітей повдягати (Мирний, III, 1954, 152); Василева мати.. подумала, що Васі раптом знадобилися гроші, а потім побачила їх у заміжньої доньки, якій Василь запропонував на його лишки повдягати дітей (Ю. Янов., II, 1954, 100).
2. Надягти на себе (все або багато чого-небудь, про всіх або багатьох). Повдягали [дівчата] нові білі свитки, шитими рушничками підперезались і пішли собі мовчки, як тії павочки… (Кв.-Осн., II, 1956, 238); Повдягаю я ленти, вінок одягну, Вишиванку надіну свою І піду із тобою стрічати весну (Забашта, Квіт.., 1960,149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 637.