ПОВЕ́РГНЕНИЙ, ПОВЕ́РГНУТИЙ, а, е, ритор. Дієпр. пас. мин. ч. до пове́ргнути. Фашизм розтрощений і повергнений в усьому світі (Смолич, Після війни, 1947, 44); Прапор Перемоги над повергнутим рейхстагом встановили героїчні радянські воїни (Літ. Укр., 12.V 1965, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 638.