ПОВЕРЕДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Вередувати якийсь час. Вони оба знали, що панотець повередує ще трохи, та й поїде (Март., Тв., 1954, 223).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 638.