ПОВЕРХНЕ́ВИЙ, а, е. Який розміщується, перебуває, відбувається і т. ін. на поверхні чи недалеко від поверхні чого-небудь. У сільській місцевості для забезпечення водою потрібно використовувати підземні джерела, де води вищої якості порівняно з поверхневими (Хлібороб Укр., 8, 1969, 27); Поверхневі морени утворюються з матеріалу, що його льодовик несе на собі (Курс. заг. геол., 1947, 149); Платина довго була єдиним каталізатором, який застосовувався для поверхневого горіння (Наука.., 6, 1963, 16); // Який здійснюють на невеликій глибині від поверхні землі. При поверхневому обробітку посіви більше засмічуються бур’янами (Хлібороб Укр., 2, 1966, 7).
∆ Поверхне́ве ди́хання — неглибоке дихання. Під час сну дихання у дітей рівне і більш поверхневе, ніж під час неспання (Шк. гігієна, 1954, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 643.