ПОВЕСЕЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, док. Веселитися якийсь час. [Наталя:] Ми хочемо.. зібратись у себе дома, тісним колом, погомоніти і повеселитись… (Мик., І, 1957, 384); — Ходімо, Зінько, з нами. Погуляємо разом, повеселимося (Шиян, Баланда, 1957, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 644.