ПОВЕСНІ́ТИ, і́ю, і́єш, поет. Док. до весні́ти; // безос. Як потепліє, повесніє, У гаї знов зазеленіє Новеньке листячко дубове (Павл., Бистрина, 1959, 206).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 645.