ПОВИГРАВА́ТИ, аю́, ає́ш, док., перех.
1. Виграти все або багато чого-небудь. [3-й парубок:] Я кажу так: коли Митька повигравав у всіх гроші, так нехай музик найме! (Кроп., IV, 1959, 285); Сіли вони грати в карти. Недовго й грали: повигравав Княженко в того пана все золото (Вас., II, 1959, 433).
2. Добитися перемоги, позитивного результату багато в чому. Він довгі літа докучав панові різними процесами і деякі справді повигравав (Фр., III, 1950, 266).
3. Закінчити, перестати грать (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Уже ж барабани та й повибивали, скрипки, дудки та й повигравали (Чуб., V, 1874, 951).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 651.