ПОВИДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Те саме, що поба́читися. — Дай тілько Турнові моєму Хоть трохи на світі пожить, Щоб міг він з батьком повидаться І перед смертю попрощаться (Котл., І, 1952, 262).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 651.