ПОВИ́ДНУ, присл., розм. Те саме, що по-ви́дному. Коли заснув [Прокопій] — не помітив, але прокинувся вже зовсім повидну (Збан., Доля, 1961, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 652.