ПОВИДО́ВБУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Видовбати все або багато чого-небудь. Знайшов [Чіпка] ножа, зліз на стілець, та й повидовбував очі в образа! (Мирний, II, 1954, 51).
2. діал. Виклювати все або багато чого-небудь. Хлопці, притримавши коней, мовчки подивились на те місце під могилою. Тут би їм гайвороння сьогодні вже й очі повидовбувало… (Гончар, II, 1959, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 652.